СТАНІСЛАВІВСЬКА ФОРТЕЦЯ

ПРОЕКТ

“ОЗНАКУВАНЯ ЦІННИХ ОБ’ЄКТІВ
СТАНІСЛАВІВСЬКОЇ ФОРТЕЦІ XVII – XVIII ст.”

Рисунок 1. Гіпотетична реконструкція плану міста на період XVIIІ ст. побудована з застосуванням мірної системи в хелмінських ліктях.

Рисунок 2. Гіпотетична реконструкція плану міста на період XVII ст. побудована з застосуванням мірної системи в хелмінських ліктів.

Рисунок 3. Об’ємний макет знаку-символа, який ознаковує втрачену в’їзну браму Станіславівської фортеці. Загальний вигляд.

Рисунки 4, 5. Вигляди на об’ємний макет знаку-символа, який ознаковує втрачену в’їзну браму Станіславівської фортеці зі сторони вулиці Галицької.

Рисунки 6, 7. Нічні вигляди об’ємного макету знака-символа, який ознаковує втрачену в’їзну браму Станіславівської фортеці зі сторони вулиці Галицької.

Рисунки 8, 9. Нічні вигляди об’ємного макету знака-символа, який ознаковує втрачену в’їзну браму Станіславівської фортеці зі сторони вулиці Галицької.

Рисунок 10. Вигляд на світлову ілюмінацію, яка відображає контури втраченої фортеці Станіславова.

Рисунки 11, 12. Вигляд на світлові фонтани, які ознаковують контури втрачених кварталів XVII – XVIII ст. на площі Шептицького та на площі Ринок у м. Івано-Франківську.

У багатьох містах західної України, які мають багату історико-архітектурну спадщину, існує проблема представлення цінної історичної забудови. Принципи збереження, пристосування, а також представлення архітектурно-містобудівної спадщини, задекларовані у державних документах та постановах, активно обговорюються у наукових колах, але вирішення цієї проблеми потребує індивідуального підходу залежно від конкретної споруди чи комплексу. А коли мова йде про колишні фортифікаційні утворення, то проблема представлення цінності таких комплексів – ускладнена недостатнім їх дослідженням, масштабністю цих споруд, численними змінами, які були внесені у планувально-просторову структуру впродовж періоду існування комплексів. Звичайно це пов’язано, певною мірою, із історичними подіями в західній Україні, приналежністю цих земель впродовж століть до різних держав.

Представлення цінності містобудівного комплексу є складним завданням в сучасних умовах існування історичних центрів міст західної України, які зазнають значних змін, реконструкцій, перебудов. У переважній більшості випадків, такі містобудівні утворення не мають статусу пам’ятки, а, отже, не охороняються належним чином.

Нажаль, на сучасному етапі розвитку як міста Івано-Франківська так і більшості історичних міст західної України, найменш збереженими є саме колишні оборонні системи, які, в свою чергу, представляють найбільшу історико-архітектурну цінність. Колишні фортифікаційні системи майже повністю втрачені для суспільства, оскільки, рідко виникає можливість, у той чи інший спосіб, представити хоча б їхні збережені фрагменти на огляд широкому загалу глядачів.

Але, в цей же час, маємо приклади вдалого пристосування, музеєфікації та експонування колишніх фортифікацій відповідного періоду у Європі, які, в той чи інший спосіб, представляють архітектурно-містобудівну цінність міст-фортець. тому актуальним є розроблення, на концептуальному рівні, методів та засобів представлення архітектурної цінності колишньої фортеці Станіславова періоду XVII – XVIII cт., а також застосування даної концепції представлення для інших історичних міст.

Місто Станіславів (сьогодні Івано-Франківськ) було засноване на Покутті, в межиріччі двох Бистриць. Знаходилось воно на відстані 110 км на південний схід від Львова. Територія, на якій виникло місто, належала первісно двом селам Заболоттю і Княгинину, які пізніше стали передмістями укріпленої фортеці. Місто розляглось на рівнині, яку з однієї сторони оточувало село Заболоття, а з інших трьох сторін озера і мочарі, посеред котрих текла мала річка Бистриця ( Солотвинська ) і впадала до міського рову. Такі природні умови відігравали роль додаткової оборони, котрої вимагало місто-фортеця.

Отже Станіславів – це одне з міст – резиденцій з оборонною функцією, яке було засноване у 1660-тих роках польськими магнатами Потоцькими на території Покуття. За своєю планувальною структурою можемо віднести його до унікальних міст-ансамблів, яке складалось з трьох взаємопов’язаних елементів: середмістя, резиденції власників міста та системи фортифікацій, що об’єднувала ці два елементи.

Первісно місто-фортеця було розплановане за принципами регулярних міст магдебурзького права та “ідеальних” ренесансних міст. Розпланувальній структурі міста притаманні риси французької та новоголандської містобудівельних шкіл. Укріплення Станіславівської фортеці на початкових етапах розвитку складались з шести правильних земляних бастіонів, нижче яких був частокіл з поставлених сторч цілих дубів. Крім того, Ульріх фон Вердум вказує, що воєвода ще збирався наказати викопати рови та забезпечити їх зовнішніми укріпленнями. За описами В. Грабовецького та інших авторів, місто замикали три брами: з північної сторони – Галицька (Львівська) брама, з південно-західної сторони – Тисменицька ( Кам’янецька) і з південно-східної – Вірменська (Заболотівська) фіртка. Від кожної брами був перекинутий довгий дерев’яний міст через рів, наповнений водою, і тільки за допомогою цих мостів можна було потрапити в місто. Крім того, брами мали додатковий захист у вигляді ще одної оборонної лінії (Рисунок 1).

В 1679 – 1682 р.р. інженер Кароль Беное удосконалював фортецю у напрямі новозбудованого палацу Потоцького. Біля 1680 р. твердиня набула повздовжнього вигляду. Наприкінці XVII ст. або на початку XVIII ст. Ю. Потоцький велів реконструювати фортифікації, очевидно, за його наказом, в 30-ті роки XVIII ст. місто було укріплено чотирма кам’яними бастіонами, кам’яними ескарпами. Ці роботи велись під керівництвом Крістіана Дальке, підполковника, шведського дворянина, та Станіслава Потоцького, за свідченням історика С. Баронча, дуже вправного інженера. У середині XVIII ст. Станіславівську фортецю було удосконалено на зразок системи Вобана, відомого військового інженера. Новий палац Потоцьких з прилеглою територією, яка мала в плані вигляд правильної трапеції, було обнесено мурами, і ці укріплення були об’єднані з існуючими міськими фортифікація ми (Рисунок 2). У результаті проведених будівельних робіт фортеця набула вигляду видовженого восьмикутника з повздовжньою віссю симетрії (Схема 1).

Нажаль фортифікаційна система міста Станіславова, яка належить до XVII ст., була розібрана з приходом до влади австрійського уряду (поч. XIX ст.), залишились тільки невеликі фрагменти міського муру та валу, і передмістя ввійшли до складу міської території (Схема 2).

У даній роботі викладений пошук нетрадиційних рiшень щодо інтеграції методів сучасної архiтектури в iсторичний мiський ландшафт. Ці методи дають можливість дiалогу мiж старим та новим i, в той же час, дають можливість з повагою ставитись до автентичності, цілісності та цінності iсторичного середовища.

Пропонуємо комплексний нетрадиційний підхід до експонування історико-архітектурної спадщини міста Івано-Франківська. Оскільки, на теперішній час, до складу історичного ядра міста входять: існуючі цінні історичні споруди і пам’ятки архітектури періоду закладення міста, частково збережені елементи первісної розпланувальної і фортифікаційної систем та елементи первісної розпланувальної та фортифікаційної систем, які збережені у видозміненому вигляді, то пропонуються різні методи їх представлення та підсилення їх історико-архітектурної цінності. У порівнянні з розпланувальною та об’ємно-просторовою структурою, колишні фортифікації XVII – XVIII ст. перебувають у найменш збереженому стані, а їх роль у формуванні структури “ідеального” міста була ключовою, тому, у концепції відзнакування, пропонується зробити наголос якраз на представленні образу бастіонної системи. Оскільки, середовище колишнього середмістя та фортифікацій, на сучасному етапі розвитку міста Івано-Франківська, як і більшості історичних міст, є сформованим та складається з історичної та сучасної забудови, виникає потреба відзнакування історичної спадщини засобами та методами, які б не перевантажували історичне ядро міста, а доповнили та виділили його найцінніші елементи.

У проекті запропоновано кілька принципових методів ознакування.

В процесі пошуку сучасних варіантів ознакування втрачених елементів давньої Станіславівської фортеці, виникла ідея створення пам’ятного знаку, який міг би в найбільш повній мірі для пересічного перехожого відобразити первісний вигляд втраченого елемента (Рисунок 3). Для об’єктів, які експонуватимуться за допомогою розробленого пам’ятного знаку було обрано споруди в‘їздних міських брам. Такими чином розроблено прототип пам’ятного знаку, який планується встановити у всіх місцях існування в’їздних брам через міські мури. На даному етапі розроблено проект і реалізовано макет пам’ятного знаку для Тисменецької брами, яка розташовувалась біля теперішнього головного корпусу медичного університету по вул. Галицькій. Наступними кроками планується розробка, реалізація і встановлення таких знаків для всіх споруд в’їздних брам і вхідних фірток у фортецю. Такі малі архітектурні форми можуть стати додатковими атрактивними елементами не тільки для жителів міста, але і для його гостей, і в майбутньому можуть бути долучені до туристичних маршрутів в межах міста. Одночасно, дані пам’ятні знаки слугуватимуть інформаційними стежками в історію давнього Станіславова, привертатимуть увагу громадськості до вивчення етапів виникнення і розвитку міста, в якому вони мешкають (Схема 3).

Втіленням самої ідеї пам’ятного знаку є 2-d зображення фасаду Тисменецької брами, лінійно викарбуване на чотирьох вертикальних прозорих пластинах, розташованих в плані на відстані одна від одної. Для того, щоб глядачеві відкрився образ споруди, і лінії з чотирьох пластин зійшлися в один рисунок, людині необхідно подивитися на дану скульптуру під певним кутом, розташувавшись на необхідній відстані від об’єкта. Світлопрозорі вертикальні елементи розташовуються на дерев’яній підоснові – паралелепіді з прорізаним контуром станіславівської фортеці, де точкою виділено місце розташування брами і, відповідно, людини, яка в даний момент споглядає пам’ятний знак (Рисунок 4 – 9). Також, на етапі розробки ідеї, було продумано функціонування і репрезентативність пам’ятного знаку в нічний період, що відображається підсвіткою контура фортеці та самого зображення споруди брами, таким чином даний мистецький об’єкт є однаково інформативним протягом всієї доби, тому є абсолютно незалежним від тривалості світлового дня.

Впевнені, що такі арт-об’єкти є надзвичайно необхідними в нашому місті, в першу чергу, для залучення жителів до вивчення історії свого міста, а, в другу чергу, для підвищення атрактивності Івано-Франківська серед туристів. Реалізація проектів пам’ятних знаків стане першим кроком до ознакування втрачених цінних архітектурних елементів давньої Станіславівської фортеці і позитивно вплине на культурний розвиток міста вцілому.

В даному випадку одним із найдоцільніших є застосування методів світлової архітектури, які не порушують сформоване історико-архітектурне середовище, а дають можливість розкрити особливості цінної історичної забудови як збереженої так і втраченої. Найважливішим аспектом використання методів світлової архітектури, у даному випадку, є саме можливість представити, за допомогою створення символічних образів, втрачених елементів історичного середовища (Схема 4).

Вивчивши історичні картографічні матеріали, проаналізувавши існуючу топо-геодезичну підоснову міста ми маємо можливість протрасувати контури колишньої фортеці, ідентифікувати місця розташування всіх її елементів ( бастіонів, куртин, напівбастонів, в’їздних брам) та, за допомогою методів світлової архітектури, відтворити символічний образ “ідеального” міста.

Пропонується сукупність методів світлової архітектури, які доцільно використати для відзнакування колишньої фортеці Станіславова:

По периметру колишніх фортифікацій XVII – XVIII ст. розташувати прожектори, які будуть проектувати контур восьмикутної бастіонної фортеці у нічне небо. На місцях, де простягались куртини та бастіони фортеці, встановити прожекторні установки (від 4000 до 7000 W) з опцією LED освітлення. Пов’язані програмним забезпеченням між собою прожектори вмикаються і вимикаються одночасно або ж із заданим інтервалом. Прожектори можуть перебувати, як в статичному положенні, так і в динамічному, обертаючись навколо своєї осі, таким чином утворюючи різні світлові ілюмінації. Якщо ж установки знаходяться у непорушному стані – їх промені спрямовані чітко вгору, проектуючи на хмари світловий промінь. Чіткість світлової доріжки також залежить від вологості повітря. Так, взимку або дощову погоду, коли вологість у повітрі перевищує середній рівень, промені світла можуть бути помітні навіть вдень (Рисунок 10).

На місцях втрачених найзначиміших елементів фортеці, таких як: міські брами Галицька, Тисменецька і Вірменська фіртка влаштувати проекцію світлового символу.

На місцях втрачених житлових кварталів (на площі Ринок – колишній єврейський квартал, на площі Шептицького – колишній житловий квартал) влаштувати світлові запрограмовані фонтани по контуру колишньої забудови, які повсякчас не помітні, а, у визначені періоди, утворюють динамічну композицію із світла та води. Пропонується поєднати композицію фонтанів із розкриттям та експонуванням фрагментів підвального рівня неіснуючої на сьогодні забудови (Рисунок 11, 12).

Архітектурна підсвітка існуючих цінних історико-архітектурних домінант міста (Парафіяльний костел Діви Марії, святих Андрія та Станіслава (1662р.) ( сьогодні художній музей), Вірменський костел( 1743-1763 рр.) (сьогодні православна церква), Єзуїтський костел (1715р.) ( сьогодні греко-католицька катедра).

Трасування, за допомогою створення світлового контуру із вуличних вбудованих світильників, цінної історичної забудови, яка зазнала значних змін ( Ратуша).

За допомогою звернення до світлової архітектури, глядачі зможуть, у реальному масштабі, побачити форму та місце знаходження фортифікаційної бастіонної системи XVII ст. – XVIIІ ст., всіх її елементів.

Також доцільно організувати на території колишньої фортеці умови для проведення тематичних театралізованих дійств у вечірній період, використовуючи історично сформоване середовище і, вживаючи засоби віртуальної світлової архітектури — ефекти лазерних технологій та голографії.

Запропоновані у даній роботі методи світлової архітектури дають великі можливості представлення архітектурної цінності містобудівних утворень, відсоток збереження яких не є великим.

ГРАФІЧНА ЧАСТИНА